суббота, 26 ноября 2022 г.

Світ ловив мене, та не спіймав

300 років тому Україна мала свого Сократа, Піфагора, Діогена та Лейбніца. Саме так, це був Григорій Савич Сковорода. Випускник Києво-Могилянської академії, член посольської місії за кордоном, викладач у Переяславському колегіумі поетики, що став мандрівним учителем та філософом. Людина цільної натури та громадянської принциповості, великий філософ, який був у конфлікті з царедворцями та панами та не корився жодній владі. Г. Сковорода мріяв про християнське суспільство, ідеалом якого був Христос. Відповідно до таких поглядів, вчений робив висновок: якщо найголовніше у світі є вічність, то щастя треба засновувати не на тлінному, а на вічному - не на багатстві та чинах, а на тім, що вічно існує всередині нас самих. Г. Сковорода дав нам приклад гармонії слова і діла, науки та життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав. Світ намагався його зловити, та не спіймав.